Ніколова О.О.,д. філол. н., доцентЗапорізький національний університет
СПЕЦИФІКА ХРОНОТОПУ КІНОРОМАНУ П. ЯЦЕНКА
«НЕЧУЙ. НЕМОВ. НЕБАЧ»
Аналіз хронотопу
сприяє усвідомленню специфіки художнього світу, а також – формуванню уявлень
про особливості важливих жанрових модифікацій, що закономірно віддзеркалюють
значущі тенденції розвитку мистецтва слова на певному етапі у їхньому
співвідношенні із надбаннями попередніх культурно-історичних епох. Адже
«хронотоп має суттєве жанрове значення. Можна прямо сказати, що жанр та жанрові
різновиди визначаються саме хронотопом» [1, с. 235].
В цьому аспекті
перспективними є студії здобутків сучасної української літератури в цілому та кінороману
П. Яценка «Нечуй. Немов. Небач» (2017 р.) –зокрема.
Даний твір – цікавий
феномен вітчизняної художньої словесності, який поправу заслуговує на увагу
критики. У ньому зображено історію життя українського письменника ХІХ ст. Івана
Нечуя-Левицького від дитинства до самої смерті.
За словами автора, головною
метою було «реконструювати деякі епізоди» біографії знаного митця, «базуючись
на невеликих відомих нам фактах»: «На мою думку, Нечуй-Левицький недооцінений.
Ми знаємо дуже багато інших культурних героїв, і Нечуй-Левицький, звичайно, в
цьому пантеоні. Насправді, він дуже загадкова особистість. Він прожив 80 років
і помер у 1918, коли Україна на короткий час здобула незалежність. Але
відомостей про його життя лишилось не так багато. Це людина – загадка» [4].
Але читачеві
пропонується не біографічний роман, з іманентним йому хронотопом, а дещо значно
складніше: твір може бути розглянутий в контексті різноманітних жанрових
традицій, кожна з яких промовисто демонструє потужні тренди розвитку культури
ХХІ ст., а також – особливості переосмислення категорій часу та простору
художньою свідомістю.
Світ кінороману П.
Яценка існує на перетині різних часових та просторових площин, які поєднуються
в органічне ціле завдяки центральному персонажу: образ Івана Нечуя-Левицького
стає тим фокусом, який забезпечує цілісність наративу.
Критики звернули
увагу на подібність твору П. Яценка такому феномену сучасної культури як стимпанк.
Як зазначає Т. Мейзерська: «З історії літератури відомо, що винахід жанру
стимпанку належить американському письменнику Кевіну Джетеру, який у 1987 році
застосував його в якості пародії
на популярний жанр
кіберпанку. Проте на відміну
від останнього, події
якого розгортаються у
світі високих комп’ютерних
технологій, паропанк описує альтернативне суспільство, яке зупинилось на
парових і механічних технологіях
другої половини XIX
ст., що свого
найвищого розквіту досягли у вікторіанській Англії 70-80-х років ХІХ ст.
– часу, який співпав із вивершенням художнього таланту Івана Нечуя-Левицького. Наявність у
стимпанку специфічної художньої
форми дав підстави для
виникнення специфічного стимпанк-стилю, який наскрізно простежується
і у кіноромані Петра Яценка» [2, с. 139].
П. Яценко зазначав:
«Всі наші уявлення про ХІХ століття досить архаїчні завдяки нашій шкільній
освіті, підручникам. Коли я почав глибше в це «закопуватись», вивчати
літературу, історичні матеріали, з’ясувалось, що не такі вже ми були і
відсталі. Ще до народження Левицького, в він народився у 1838 році, на
мануфактурах в Україні широко застосовувались парові машини…
Мене цікавили дуже
утилітарні речі. І, насправді, життя було не таким архаїчним, як нам може
здаватися зараз» [4].
В кіноромані є певна
настанова на правдоподібність, пов’язана, окрім
іншого, також й з чіткою вказівкою на час та місце дії кожного розділу: «1861,
Львів», «1844, Київська губернія», «1859, Київ» тощо. Детальне зображення
реалій минулого, поява у якості дійових осіб історичних особистостей (Михайла
Драгоманова, Михайла Старицького, Тараса Шевченка тощо) доповнюють картину
нібито історично-біографічного роману. Проте потужна фантастично-містична
сюжетна лінія нівелює всі очікування, виходячи
подекуди за межі як історично-біографічного, так і «вікторіанського»,
стимпанківського хронотопу.
В цьому плані твір П.
Яценка може бути співвіднесений також з традиціями такого феномену сучасної
культури як мешап або меш-ап (від англ. mashup – «змішувати», «збовтувати»). У
2009 р. критик «New York Times» Адам Коен використав дане поняття для
характеристики роману Сета Грема-Сміта «Гордість та упередження і зомбі» [6].
Ознакою мешапу є «поєднання непоєднуваного»: «класичний текст + монстри» («Розум,
почуття і гади морські», «Андроїд Кареніна» Б. Вінтерса, «Гордість і
упередження і зомбі: світанок жаху» С. Хокенсміта тощо), «історична особистість
+ монстри» («Авраам Лінкольн: мисливець на вампірів» С. Грем-Сміта, «Королева
Вікторія: Мисливиця на демонів» А. Е.
Мурет) [3] тощо. Хронотоп мешапу є синкретичним, квазіісторичним,
умовно-фантастичним.
В кіноромані «Нечуй.
Немов. Небач» історична особистість (І. Нечуй-Левицький) змушена взаємодіяти з
«монстрами» («галицькими опирями», які оселяються в його серці). Серце
українського письменника в такий спосіб стає ніби символічним осередком
української культури і державності, адже опирі є охоронцями надважливого
документу – охоронної грамоти Червоної Русі, отриманої від Орди Данилом
Галицьким. Містично-фантастична атмосфера посилюється також завдяки появі Трьох
Безсмертних Гравців, панів з Півночі, Сходу та Заходу.
З іншого боку, твір
П. Яценка може бути проінтерпретований ще й в контексті традицій biofiction:
йдеться про «вільну белетризацію біографій видатних письменників вікторіанської доби,
виокремлену А. Бюссіном та К. Каплан у специфічний піджанр» [5]. Огляді
існуючих різновидів biofiction в англійській літературі представлений у студіях
О. Тупахіної [5]. «Незважаючи на подекуди ретельно реконструйоване
історико-документальне тло, створювані в таких романах образи-симулякри мають
мало спільного із історичними референтами» [5]. Подібно до вікторіанських
письменників, які стають персонажами ними ж створених художніх світів [5],
український майстер слова ХІХ ст. теж показаний учасником подій, що
актуалізують знакові культурні асоціації в обізнаного реципієнта (і не лише з
його власними творами). Завдяки цьому створюється інтертекстуальний хронотоп.
Отже, оповідь у
кіноромані П. Яценка виводиться за кордони конкретної історичної доби та країни
– у Вічність. Специфіка хронотопу визначається поєднанням у межах художнього
світу твору різних часових та просторових площин, що актуалізують асоціації із
новітніми жанровими формами сучасної культури.
Література
1. Бахтин М. М.
Формы времени и хронотопа в романе. Очерки по исторической поэтике. Вопросы
литературы и эстетики. Исследования разных лет. Москва: Художественная литература.
1975. С. 234-408.
2. Мейзерська Т. С. Інтертекст роману Петра Яценка «Нечуй. Немов. Небач». Сучасні літературознавчі студії. 2018. Випуск 15. С. 138-142.
3. Рекулак Дж.
«Мы вторглись в
чопорный мир классической
литературы с помощью
вопиющего элемента» :
интервью креативного директора издательства
«Quirk Books», выпустившего
«Гордость и предубеждение и
зомби» и «Андроид
Каренина», о новом
литературном жанре «мэшап-романов»; вел Т. Дорофеев. Буквоїд. 2011. 20 червня. Режим доступу. URL : http://bukvoid.com.ua/digest/2011/06/20/085200.html. (Дата звернення 06.09.2020).
4. Роман
«Нечуй. Немов. Небач»: кохання і зрада Нечуя-Левицького в добу парових машин.
Письменник Петро Яценко розповів про літературний проект «Нечуй. Немов. Небач».
Режим доступу. URL : https://hromadske.radio/podcasts/rankova-hvylya/roman-nechuy-nemov-nebach-kohannya-i-zrada-nechuya-levyckogo-v-dobu-parovyh-mashyn (Дата звернення 06.09.2020).
5.Тупахіна О. В.
Повернення автора»: автороцентризм у поствікторіанському романі порубіжжя ХХ –
ХХІ ст. Режим доступу. URL :
https://zarlit.dp.ua/index.php/BP/article/view/143/143. (Дата звернення 06.09.2020).
6. Cohen A. Mr. Darcy
Woos Elizabeth Bennet While Zombies Attack. New York Times. 14 April
2009. A22 (L). par. 12. Режим доступу. URL : https://www.nytimes.com/2009/04/14/opinion/14tue4.html. (Дата звернення 10.09. 2020).
Чи є у сучасній українській літературі інші зращки мешап прози? В чому національна специфіка жанру?
ВідповістиВидалитиДякую за питания. Таких прикладів не так багато. Одним зі зразків деякі дослідники вважають твір "Із сьомого дна"(Я.Бакалець, Я. Яриша).Специфіка полягає у зверненні до подій національної історії, зображенні боротьби за національні цінності, інтелектуальність, ідеологічно-дидактичний характер тощо.
ВідповістиВидалитиПід час ознайомлення із матеріалом у мене виникло питання: "Чи є в сучасній українській літературі інші зразки biofiction? В чому їхня специфіка?"
ВідповістиВидалитиДякую за питання. Так, такі зразки є, однак висновки щодо загальної національної специфіки потребують глибокого детального дослідження. Персонажами цих творів стають, звичайно, не англійські письменники вікторіанської доби, а українські майстри слова. Але настанова на творчий експеримент зберігається. Так, зокрема, на нашу думку, цікаво було б розглянути в контексті даної традиції "Лютецію" Винничука.
ВідповістиВидалитиДобрий день, дякую за статтю, захотілося прочитати твір. Мені здається, нашій літературі не вистачає таких "неканонічних" поглядів на історію й, зокрема, на літературних діячів.
ВідповістиВидалити