Грицак Наталія Русланівна, кандидат філологічних наук, доцент Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (м. Київ) «Методики формування у студентів-філологів жанрової грамотності (на прикладі творів історичної тематики)»

 

Грицак Н.Р.

к. філол.н., доцент

Тернопільський національний педагогічний університет

імені В. Гнатюка 

Методика формування у студентів-філологів жанрової грамотності (на прикладі творів історичної тематики) 

Питання формування жанрової грамотності студентів-філологів є актуальним у фаховій підготовці майбутніх фахівців, адже повноцінне вивчення художнього твору зумовлює звернення до його жанрової природи. Розуміння студентами, що жанр є формальною і змістовою категорією, яка синтезує літературну національну традицію і загальні тенденції розвитку світового літературного процесу, художньо-світоглядне мислення митця і його приналежність до історично-культурної спадщини цього народу є показником сформованої жанрової компетентності, а відтак, і загальної літературознавчої компетентності.

Про потребу формування в учнів умінь аналізувати художній твір в єдності змісту і форми наголошують сучасні методисти. Наведемо окремі приклади. Так, Є. Пасічник у посібнику для студентів «Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах» (2000) окремим пунктом виводить питання «Вивчення творів різних жанрів», де окреслює методологічно вагому для нас думку, що «врахування генеалогічної (жанрової) природи художнього твору – неодмінна умова аналізу твору в єдності змісту і форми» [5, с. 291]. А. Ситченко, розробляючи модель вироблення в учнів умінь аналізувати художній твір, слушно зазначає, що «найвищим показником їхніх літературних знань і вмінь вважаємо здатність до адекватної інтерпретації художнього твору з урахуванням його родової й жанрової специфіки» [8, с. 34]. Має рацію Ю. Бондаренко наголошуючи, що під час жанрового аналізу художнього твору в учнів (ми додаємо й студентів!) «можна сформувати значну кількість літературознавчих компетенцій і компетентностей, які випливають із природи літератури як мистецтва слова та тієї аналітичної діяльності, яку може запропонувати сучасна методика навчання мистецтва слова» [3, с. 276].

Втім варто констатувати, що проблема вивчення жанрової природи художнього твору студентами-філологами презентована в студіях окремих учених. Наприклад, Н. Гричаник у контексті огляду питання аналізу інонаціонального художнього твору наголошує, що на філологічних факультетах спостерігаємо «здебільшого часткове або повне ігнорування специфіки жанрової природи виучуваного літературного твору, що значною мірою звужує осмислення майбутніми вчителями мистецької цінності цього твору [4, с. 39]. Особливу увагу доцільно сфокусувати на ґрунтовній (і єдиній в Україні!) монографії Н. Романишиної «Українська художня мала проза: теоретико-методичні аспекти вивчення» (2013), де подано осмислення зазначених творів жанровим шляхом [6]. Прикметно, що дослідницький пошук автора зосереджено саме на формуванні вмінь і навичок жанрового аналізу майбутніми вчителями української літератури. Беззаперечно, що розроблена авторська методична система вивчення художніх творів малої форми жанровим шляхом аналізу значною мірою сприяє формуванню жанрової грамотності і загалом жанрової компетентності майбутніх учителів-філологів.

Отже, виходячи з теоретичних положень ряду літературознавців (М. Бахтін, Т. Бовсунівська, О. Бровко, Є. Васильєв, І. Денисюк, Н. Копистянська, Т. Кушнірова, С. Ленська, А. Ткаченко, Д. Чик та інших), поняття жанрова грамотність студента-філолога розглядаємо як сукупність теоретичних знань, що дозволяють визначати жанр за типологічними ознаками, виокремлювати авторські жанрові риси, орієнтуватись в розмаїтті жанрів художньої літератури, порівнювати жанри у національних літературах, увиразнювати жанрові зміни та трансформації.

Системне і послідовне формування жанрової грамотності у студентів-філологів спирається на такі принципи: жанр – ключова категорія у курсі літератури; жанр повинен бути не допоміжним, а стрижневим компонентом аналізу художнього твору; жанрове ядро складають сталі жанрові ознаки, за допомогою яких визначають жанрову приналежність; визначення жанрових ознак художнього твору – це початок глибинного цілісного аналізу художнього твору; жанр віддзеркалює систему національних ідеалів, стереотипів, упереджень, цінностей і моральних норм; жанрова специфіка художнього твору розкривається на усіх рівнях художньої форми; вивчення типових і національних ознак жанру сприяє осягненню власної самобутності.  

Вивчаючи жанрову природу того чи іншого художнього твору, рекомендуємо орієнтовний алгоритм навчальних дій.

1.           Виокремити структурні елементи художнього твору.

2.           Ідентифікувати художній текст із конкретним жанром.

3.           Розкрити специфіку функціонування цього жанру в національній / світовій літературі.

4.           Охарактеризувати типові жанрові ознаки.

5.           Виявити авторські жанрові ознаки.

6.           Узагальнити взаємозв’язок між змістом і формою художнього твору.

Слід пам’ятати, що у шкільній та вишівській програмах значне місце посідають художні твори на історичну тематику [6; 9]. Крім цього, спостерігаємо певну варіативність щодо типології історичної прози, зокрема, критеріями наприклад, слугують тип вигадки чи співвідношення між історичною й художньою правдою. З-поміж творів української історичної малої прози ХХ століття, наприклад, М. Богданова виокремлює наступні жанрові різновиди: документально-белетристичне оповідання з підвидами – «відтворювальне» і популяризаційне, біографічні оповідання, історичні легенди, історичні новели, історична притча [2]. Як наслідок, у фаховій підготовці студента-філолога актуалізується потреба вивчення жанру саме цих творів.

У роботі з такими художніми творами пропонуємо студентам опрацювати відповідні наукові студії, літературознавчі словники, навчальні підручники і посібники, виписати диференційні ознаки жанру і заповнити таблицю визначень жанру, що запропоновані літературознавцями. Наприклад:

Визначення жанру історичного роману в довідниковій літературі

Автор / автори	Словник	Рік видання	Визначення

Цей вид навчальної діяльності вважаємо ефективним, оскільки студенти-філологи вчаться систематизувати наукову інформацію, поглиблюють рівень теоретичної обізнаності, ознайомлюються із варіативними дефініціями жанру (наприклад, історичного роману), на основі яких можуть сформулювати власне визначення цього жанру.

Окрім цього, продуктивним видом навчальної діяльності, що сприяє не лише ефективному формуванню жанрової грамотності студента, але й умінню адаптувати складну теоретичну інформацію для учнів, є опрацювання жанрових ознак історичного роману, що увиразненні в шкільній навчальній літературі. При цьому доцільно, щоб майбутні вчителі-філологи зіставили жанрові ознаки історичного роману у підручниках і з української літератури, і з зарубіжної літератури. Порівняння визначень жанру значною мірою розвиватиме компаративні вміння і навички студентів. Наприклад:

Жанрові ознаки історичного роману в шкільних підручниках

Автор / автори	Українська / зарубіжна література	Рік видання	Спільні ознаки	Відмінні ознаки

Формуванню жанрової грамотності організація наукової дискусії навколо дефініцій, що запропоновані сучасними літературознавцями. Наприклад, у М. Богданова, розмірковуючи про жанр історичної новели ХХ століття, констатує, що ця новела «від документально-умовної, домисленої фактографічності еволюціонувала до обсервації сторінок історії з більшою питомою вагою фантастики, концентрацією драматичної дії на провідному мотиві, сюжетно-часовим згущенням подій, зосередженістю на психологізації конфлікту, лаконічнішим моделюванням характеру» [1, с. 48]. Студенти вчаться висловлювати власну наукову позицію, знаходити аргументи, толерантно доводити свою думку.

Продуктивному формуванню жанрової грамотності також сприяє заповнення анкети жанру. Подаємо орієнтовний зразок.

1. Зародження в національній літературі:

2. Передумови виникнення:

3. Період утвердження у літературному процесі:

4. Етапи розвитку жанру:

5. Представники жанру:

6. Назви творів:

7. Основне коло проблем:

8. Дослідники, що вивчали цей жанр:

Важливим аспектом формування жанрової грамотності студентів-філологів на прикладі творів історичної тематики є звернення до мовної організації художнього твору. Художнім творам історичної тематики притаманно велика за обсягом кількість назв географічних об’єктів (назви частин світу, міст, селищ, островів, країн, міст, вулиць та ін.), імен і прізвищ реальних історичних осіб (королів, царів, полководців, учених, діячів мистецтва, мислителів та ін.); архаїзми й історизми; військові терміни; говіркові елементи; діалектизми; іншомовні слова. Студенти повинні зрозуміти, що названі лексичні засоби віддзеркалюють специфічне авторське моделювання світу, його естетичну концепцію, а, відтак, і жанрову своєрідність художнього твору.

Отже, формування жанрової грамотності студентів-філологів на прикладі творів історичної тематики передбачає опрацювання студентами ґрунтовних теоретичних студій, історичних і довідникових відомостей, зіставлення художнього твору з історичними джерелами, заглиблення в історичний контекст і осягнення мовного багатства художнього твору.

Література

1.           Богданова М.М. Жанрово-стильові особливості української історичної новели ХХ століття. Слово і час. 2008. №2. С. 44–48.

2.           Богданова М.М. Українська історична мала проза ХХ століття: проблеми жанру та стилю. Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство: Міжвуз. зб. наук. ст. 2009. Вип. XX. С. 116–125.

3.           Бондаренко Ю.І. Універсальність жанрово-родового аналізу літературного твору в школі. VІІ Волошинські читання «Шкільна мовно-літературна освіта: традиції і новаторство»: матеріали всеукраїнської наук.-практ. конф. Київ, 2019. С. 271–276.

4.           Гричаник Н.І. Аналіз сучасного стану сформованості вмінь студентів здійснювати розгляд епічних творів у процесі вивчення курсу «Методика викладання зарубіжної літератури». Вісник Черкаського університету. Серія «Педагогічна науки». 2018. Вип. 6. С. 38–43.

5.           Пасічник Є.А. Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. Київ: Ленвіт, 2000. 384 с.

6.           Романишина Н.В. Теоретико-методичні підходи до вивчення студентами малої художньої прози історичної тематики. Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки. 2012. №3. С. 273–279.

7.           Романишина Н.В. Українська художня мала проза: теоретико-методичні аспекти вивчення: монографія. Рівне: ТзОВ «Принт Хауз», 2013. 576 с.

8.           Ситченко А.Л. Теоретико-методичні засади аналізу художнього твору в шкільному курсі літератури: автореф. дис. … д-ра пед. наук: 13.00.02. Київ: Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, 2005. 43 с.

9.           Слижук О.А. Жанрове розмаїття художніх творів на історичні теми в шкільному курсі української літератури. Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки. 2012. №4. С. 185–189.