Асатрян Сусанна Артурівна, студентка магістратури Запорізького національного університету «Тема митця та мистецтва в новелі Н. Бічуї «Спогад про Грузію»

Асатрян С. А.

студентка магістратури

Запорізький національний університет

Наук. кер.: к. філол. н., доц. Горбач Н. В.

ТЕМА МИТЦЯ ТА МИСТЕЦТВА

У НОВЕЛІ Н. БІЧУЇ «СПОГАД ПРО ГРУЗІЮ»

 

Тема митця і мистецтва є доволі актуальною не лише в українському, а й у світовому літературознавстві різних періодів та епох. Мистецтво – це невід’ємний чинник культурного існування нації, формотворча складова буття національного духу та вираження ідейних та когнітивних переконань людини. Саме тому ця тема неодноразово ставала об’єктом письменницької уваги, більше того й донині не втрачає своєї актуальності.

Не зважаючи на чималу кількість художніх творів, присвячених цій темі, окремої уваги заслуговує творчий доробок Н. Бічуї, яка звернулася в численних новелах та візіях до теми митця: поета («Буєсть Митусина», «Біла Віла»), художника («Сотворіння тайни», «Спогад про Грузію»), музиканта, актора, режисера, драматурга, театрального критика («Репетиція», «Бенефіс», «Десять слів поета», «Яблуня і зернятко») тощо. У своїх так званих «мистецьких» творах авторка активно послуговувалася прийомами інтермедіальної та інтертекстуальної технік, монтажності, деталізації, за допомогою яких і передавала той чи той витвір мистецтва.

Тема митця та мистецтва репрезентована в новелі «Спогад про Грузію», яка побудована в двоплощинному часопросторі із застосуванням ретроспекції. Як зазначала Н. Римар, «наратор монтажує різночасові словесні кадри про грузинського художника Ніко Піросмані… Завдяки техніці монтажу письменник створює образ, а не показує умисний факт чи подію», вдається до «літописного стилю викладу у творах» [3, с. 201].

В основу новели покладено спогади героїні-оповідачки про її перебування в Тбілісі та пошуки будинку всесвітньо відомого грузинського художника ХХ ст. Ніко Піросмані. Застосовуючи гомодієгетичний тип нарації у вигляді внутрішнього монологу оповідачки,  Н. Бічуя подає один епізод із життя маляра, який допомагає не тільки відтворити його біографію, а й розкриває душевну організацію: «Поки був живий … потрібна була людська доброзичливість, щирість і прихильність, він нічого не мав. А тепер, коли йому давно вже й того не треба, ним усі цікавляться… Перший-ліпший всезнайко і сноб … вважає своїм обов’язком … попліткувати про його безтямну закоханість у зрадливу танцівницю – француженку Марґариту, задля якої Ніко спродав свою молочну крамничку, купивши натомість цілий віз троянд для коханої» [1, с. 101].

Варто наголосити, що авторка не подає детального опису значної кількості полотен художника. Так, у новелі ми знаходимо відтворення лише однієї картини та згадки  про інші: «Навпроти мене у вітрині крамнички стояла виставлена для огляду і на продаж репродукція однієї з картин Піросмані: олень дивився на світ і на людей незглибимо сумним поглядом, ніби докоряв за щось – і вибачав усе. Так само дивились із інших картин Ніко жінки і діти» [1, с. 111]. Лаконічний опис картини дає змогу реципієнту сконцентрувати увагу на символічному образі оленя, який «у міфах був символом різноманітних моральних уявлень і уособлював  сонячне божество…» [2, с. 572], зважаючи на те, що в оленя відпадають роги, його вважають також символом оновлення. Н. Бічуя зображує тварину сумною, оскільки споглядання на безпросвітне життя людей «засмучує» оленя, але, намагаючись нести світло та добро, він «пробачає» людям їх гріхи. З образом цієї тварини авторка пов’язує віру в те, що колись людство збагне свої помилки, спокутує гріхи й оновиться, на Землі буде світло, яке олень намагається донести.

 Споглядаючи картину, нараторка у своїх роздумах приходить до висновку: «І хто знає, в чому більше сенсу, в тому, що картини Піросмані виставляють у світової слави музеях, чи коли в якомусь домі на стіні висітиме ця репродукція, і мале дитя, ледь усвідомивши себе, побачить і сприйме її, як частку всесвіту. Сприйме, зустрівшись із поглядом оленя» [1, с. 111]. Саме ці рядки змушують задуматися реципієнта над призначенням мистецтва, важливістю його існування в житті людини не лише як естетичної складової, а й філософського та буттєвого компоненту.

Також у творі знаходимо й інші мистецькі концепти, які дають змогу розкрити образ митця ще ширше. Так, наприклад, авторка використовує архітектурні семіотичні коди для відтворення образу будинку, в якому жив Піросмані: «…впізнавала все: і дашок будинку, і сизуватий камінь, що правив за приступку, й високий паркан, котрий ховав за собою таємницю чужого подвір’я, однак тоді, за першого разу, тут не було жодної вивіски над вікном, а тепер… напиналася на зеленкуватій стіні – рудий прямокутник із тонким химерним плетивом грузинського алфавіту…» [1, с. 107]. Однак Н. Бічуя акцентує увагу на тому, як складно оповідачці було знайти дім видатного художника, оскільки кожен, у кого вона запитувала, вказував різний напрямок. Це свідчить про те, що образ Ніко Піросмані набув всеохопності та існував невіддільно від Тбілісі і грузинського народу.

Авторка в новелі використовує і  традиції грузинського театрального мистецтва: «…на площі безліч люду зібралося подивитися старовинну виставу. Починалося свято – берікаоба» [1, с. 108]. Слід зазначити, що берікаоба – це грузинський народний театр масок, заснований на імпровізації. Уводячи в структурно-композиційну основу виставу, Н. Бічуя надає новелі театральності, розширює хронотоп, вмонтовуючи кадр, який дає змогу реципієнту поринути у вир життя тбілісців.

Отже, новела Н. Бічуї «Спогад про Грузію» поліфонічна та багатовимірна як на подієвому, так і художньому рівні. Авторка завдяки динаміці, колористиці та об’ємності мистецьких образів порушує питання призначення митця, його ролі в житті суспільства та нації. Завдяки художній манері авторки, читач має змогу познайомитися не тільки особою Ніко Піросмані, а й з культурою Грузії,  її традиціями та звичаями.

                                                            Література

1. Бічуя Н. Великі королівські лови. Львів : ЛА «Піраміда», 2011. 190 с.

2. Енциклопедичний словник символів культури України / за заг. ред. В. Коцура, О. Потапенка, В. Куйбіди. 5-е вид. Корсунь-Шевченківський : ФОП Гавришенко В. М., 2015. 912 с.

3. Римар Н. Художній наратив історії у збірці новел Ніни Бічуї «Великі королівські лови». Вісник Запорізького національного університету. Серія : Філологічні науки : збірник наукових праць / ред. кол.: П.І. Білоусенко (гол. ред. та ін.). Запоріжжя, 2015. № 1. С. 199–209.