Гонтар Дмитро Анатолійович, учитель Криворізького навчально-виховного комплексу № 129 «Гімназія-ліцей академічного спрямування» «Образи історичних осіб у літературі: методика використання на уроках історії

 

Гонтар Д.А.

вчитель історії, правознавства та громадянської освіти

Криворізький навчально-виховний комплекс №129

 «Гімназія-ліцей академічного спрямування»

 

ОБРАЗИ ІСТОРИЧНИХ ОСІБ У ЛІТЕРАТУРІ: МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ

 

Як відомо, художня література, використовувана на уроці, допомагає конкретизації історичного матеріалу і формуванню в учнів яскравих образів минулого, що є складовою частиною їх історичних уявлень. Художня література дозволяє підтримувати увагу учнів, сприяє розвитку інтересу до предмета. Фрагменти творів учитель застосовує, щоб ввести учнів в історичну обстановку чи відтворити колорит епохи, дати картинний чи портретний опис. Використання на уроках створених письменниками і поетами художніх історичних образів, яскравих розповідей про події минулого підвищує емоційність сприйняття учнями матеріалу, підсилює його виховний вплив, сприяє формуванню особистісного ставлення до історичних явищ і діячів [3, с. 156–157].

Спробуємо проілюструвати методику використання образів історичних осіб у літературі на уроках історії на прикладі теми «Порівняльна характеристика соціальних рухів в Україні у ХVІІІ ст.» (курс «Історія України», 8 клас).

Психолого-педагогічною основою даної методики є учіння Л. С. Виготського про зону ближнього розвитку, у межах якого носієм досвіду є дорослий, спільно з яким дитина вчиться розв’язувати поставлені задачі [5, с. 43] та теорія поетапного формування розумових дій і понять П. Я. Гальперіна, у якій навчання розглядається як управління процесом інтеріоризації розумових дій – переходом від дій із зовнішніми перцептивними опорами до розумових дій із знаковим матеріалом (без зовнішніх опор) [5, с. 51].

Найбільш оптимальною формою організації навчального процесу слугуватиме організація групової роботи учнів із роздатковим матеріалом (картками) та чіткою «Учнівською інструкцією» наступного змісту:

1.                     Опрацюйте запропоновані Вам інформаційні матеріали.

2.                     На основі інформації, взятої із карток, заповніть відповідну частину порівняльної таблиці:

Питання  для порівняння	Опришківський рух	Гайдамацький рух	Селянський рух на Полтавщині
Дата повстання
Територія поширення
Лідери повстання
Тактика повстанців

3.                     На основі обговорення у спільному колі, спробуйте визначити причини соціальний рухів в Україні у ХVІІІ ст.

4.                     Якими були спільні та відмінні риси соціальних рухів на території Лівобережної і Правобережної України, на західноукраїнських землях у ХVІІІ ст.

5.                     За допомогою історичної карти прослідкуйте шлях повстанських загонів, а на основі літературних уривків спробуйте відтворити його хід та презентувати його перебіг однокласникам у формі театралізованого дійства.

Матеріали для роботи груп

Група №1. Опришківський рух

Картка №1. Коротка історична довідка про опришківський рух

Опришки – учасники національно-визвольної боротьби в Галичині, на Буковині і в Закарпатті проти польської, угорської та австрійської шляхти у ХVІ – першій половині ХІХ ст.

До виникнення руху опришків призвело посилення національного та кріпосницького гніту. В Карпатські гори втікали скривджені селяни (наймити, комірники, пастухи, панські слуги) та бідні міщани. Вони формували невеликі загони, які нападали на панські маєтки. Захоплене майно роздавали бідним селянам.

Символом відваги і мужності в опришків були топірці (бартки), на яких вони давали клятву, коли вступали до загону.

Найвищого піднесення рух опришків досяг у 1738 – 1739 рр., коли на чолі опришківських загонів стояли О. Довбуш, В. Баюрак, І. Бойчук [1, с. 18].

Картка №2. Перекази та легенди про О. Довбуша

Як Довбуш дістав силу

Він був ще малим хлопцем і пас вівці в полонині. Та й він тоти вівці загубив. То йшов дощ, то блискало, а він шукав овець. А той, щез би, плісав плиті – дражнивсі з Богом, а громи не могли його побідити. Він стрілив і вбив його, щез би. Як він його вбив, приходить до нього чоловік і питаєсі його: «Що ти хоч за се, що ти єго вбив?» Він тільки зажадав, аби був сильний і мудрий.

Той  казав: «Ти дістанеш силу». І тогди виросли му на голові три золоті волоски, і він від того мав таку силу, що го сі кулі не брали.

Довбушева сила

Раз у одного пана корчували ліс. Вирубали такого дуба, що його 12 пар волів не могли вгору витягнути. Аж підійшов на те Довбуш. Як ухопить, виніс на гору, як товкне ним по землі, по коліна у землю зарилося. Тоді каже: «Абисте, люди, знали, що я є Олекса Довбуш». Та й пішов геть [1, с. 18].

Картка №3. Уривок з оповідання Василя Бабія «Помста опришків»

…Тим часом опришки хутко впоралися з панською скарбницею. Тисячі злотих каштеляна Подляського, пана Косаковського і панів Романовських Довбуш забрав зі собою. Скарбницю, двадцять чотири столики з речами, скрині з добром порубали. Дорогоцінні сукна, які не було як брати з собою, порізали, кинули під ноги, поскапували воском. Забрали гарні паризькі пістолі, шаблі, золоті прикраси.

Ватаг підніс полум’я свічки до важкої оксамитової штори. Вогонь квапливо поповз угору.

-  Паліть, хлопці, все, що горить, і відходимо.

Із залізних скриньок повитягали й кинули у вогонь книги, папери з записаними до них людськими боргами і податками. Перед відходом випустили на волю жовнірів, аби не погоріли… Під лісом Довбуш зупинився.

-  Трохи спочиньте! Ви зробили файну справу для Богородчан. Несторе, даю тобі дві тисячі злотих, роздай їх найбіднішим. А ще даю грошей на нову церкву, най пам’ятают люди про опришків і най молєси за наші гріхи [1, с. 39].

Група №2. Селянський рух на Полтавщині

Картка №1. Коротка історична довідка про повстання у селі Турбаї

В основі «Пісні про повстання в селі Турбаях» лежить дійсний факт. У 1789 році пани Базилевські хотіли закріпачити вільне село Турбаї (на Полтавщині). Та здійснити цей намір було не так легко. Боронячи свою свободу, турбаївці повстали проти панів і знищили їх.

Повстання турбаївців налякало не тільки навколишнє панство, а й царський уряд. Цариця Катерина ІІ вчинила жорстоку розправу над турбаївцями і знищила їхнє село [2, с. 18 - 19].

Картка №2. Українська народна пісня про повстання в селі Турбаях

Примітки: Базилевці – поміщики Базилевські; Мар’януша – Мар’яна Базилевська; оболоня – лука на низькому місці; півмітки – міра ниток, 25 – 30 пасом (750 – 900 ниток); кріпаки пряли панам нитки, з яких потім вироблялось полотно, а кількість пряжі вимірювалась півмітками; Вергуни – село поблизу Турбаїв.

Задумали Базилевці Весь світ перебути, Турбаївців-козаченьків Собі підвернути. Як послала Мар’януша Своїх осавулів: «Ой, підіть же, осавули, Череду займіте! Ой підіте же, осавули, Череду займіте, А й хто пасе ті корови – Сюди пригоніте!» Як поїхали ж осавули Череди займати – Турбаївці-козаченьки З кіллям не давати. Як глянула Мар’януша В вікно в оболоню Оступили козаченьки З кіллям коло двору. «Ой, дайте ж нам, козаченьки, Та хоч попоїсти, Та дайте ж нам послухати Та вашої вісті!» «Ой чому ж ти, Мар’януша, Та давно не їла, Та козацького указу Слухать не хотіла?» «Ой ну, пани-брати мої, Золото носити, Турбаївців-козаченьків, Вірненько просити! Ой ну, пани-брати мої, Срібло доставати, Турбаївців-козаченьків Вірненько прохати! Ой їжте ви, турбаївці, Баргамоти-груші, Та випустіть, та не бийте Невиннії душі!» «Шкода тепер, Маріяно, З вами говорити

З кіллям прийшли не радиться, Прийшли вас побити!» Як ударив козак Іван По великих вікнах, Посипались склянки-брязки На Мар’янине ліжко. Як ударив козак Іван Кілком по височку, Враз окровив Маріяні Плаття і сорочку! Били жінки праниками, Ще й маленькі дітки: «Оце ж тобі, Мар’януша, За тонкі півмітки!» Ой у тої Мар’януші В подолах мережки… Куди тягли-волочили – Кривавії стежки! Ой у тої Мар’януші Та у косі стрічка… Куди тягли-волочили – Кривавая річка! Од Турбаїв до Вергунів Розкидані карти… Оце ж тобі, Мар’януша, Минулися жарти! Од Турбаїв до Вергунів Покопані шанці… Як побили Базилевців У неділю вранці. Все побили, погромили, Перевели в тряп’я… Й поховали Базилевців В містечку Остап’я… Із города з Миргорода Полки виступали, Турбаївців-козаченьків На суд виганяли. Ой в Турбаях огонь горить – По всім світу димно. Як побили Базилевців, Усім панам дивно! [2, с. 15 - 18]

Група №3. Гайдамацький рух

Картка №1. Коротка історична довідка про гайдамацьке повстання

Гайдамаки – учасники національно-визвольної боротьби проти польського гніту у ХVІІІ ст. у Правобережній Україні [4, с. 385]. На чолі гайдамацьких загонів у різні часи стояли: Верлан, Грива, Моторний, Чалий, Голий, Писаренко, Вечірка, Чорний, Таран, Мамай, Лях [4, с. 102].

«Коліївщина» – селянсько-козацьке повстання у Правобережній Україні в 1768 р., частина гайдамацького руху проти кріпосницького, релігійного та національного гніту в Речі Посполитій [4, с. 385].

Картка №2. Українська історична пісня «Максим козак Залізняк»

Максим козак Залізняк, Козак з Запорожжя. Як поїхав на Вкраїну, Як пишная рожа! Зібрав війська сорок тисяч В місті Жаботині, Обступили город Умань В обідній годині. Обступили город Умань, Покопали шанці Та вдарили з семи гармат У середу вранці.

Та вдарили з семи гармат У середу вранці, Накидали за годину Панів повні шанці… Отак Максим Залізняк Із панами бився, І за те він слави Гарной залучився. Лине гомін, лине гомін По степу німому. Вертаються козаченьки Із бою додому [6, с. 11]

Картка №3. Уривок із поеми Тараса Шевченка «Гонта в Умані»

Примітки: «Kawaleria Narodova» - так звались польські драгуни; їх тоді було в Умані 3000, і всі були побиті гайдамаками: базиліани – ченці, що входили до уніатського ордену св. Василія; в Умані базиліани мали школу для шляхетських дітей; Гонта не вбивав своїх дітей. Синові уманського губернатора Младановичу, якому тоді було 7 років, Гонта зберіг життя.

…Як та хмара гайдамаки Умань обступили Опівночі; до схід сонця Умань затопили… Покотились по базару Кінні narodovi; Покотились малі діти І каліки хворі. Гвалт і галас. На базарі, Як посеред поля Кривавого, стоїть Гонта З Максимом завзятим. Кричать удвох: «Добре, діти! Отак їх, проклятих!» Аж ось ведуть гайдамаки Ксьондза-єзуїта І двох хлопців. «Гонто! Гонто! Оце твої діти. Ти нас ріжеш – заріж і їх: Вони католики. Чого ж ти став? Чом не ріжеш? Поки невеликі, Заріж і їх, бо виростуть,

То тебе заріжуть…» … «Кари ляхам, кари!» І карали: страшно, страшно Умань запалала. Ні в будинку, ні в костьолі, Нігде не осталось – Всі полягли. Того лиха Не було ніколи, Що в Умані робилося. Базиліан школу, Де учились Гонти діти, Сам Гонта руйнує. «Ти поїла моїх діток! – Гукає, лютує. – Ти поїла невеликих, Добру не навчила!.. Валіть стіни!» Гайдамаки Стіни розвалили, - Розвали, об каміння Ксьондзів розбивали, А школярів у криниці Живих поховали. До самої ночі ляхів мордували; Душі не осталось [7, с. 69 - 71]

 

Література

1.  Костюк М. І. Українська література. Конспекти уроків та позакласних заходів: Посібник для вчителя. Тернопіль, 2005. 40 с.

2. Падалка Н. І., Сторчак К. М. Українська література: Підручник для 6 класу восьмирічної школи. Київ, 1966. 236 с.

3. Пометун О. І., Фрейман Г. О. Методика навчання історії в школі. Київ, 2009. 328 с.

4.   Савельєв О. М. Історія України. Довідник, хронологія подій, словник для учнів та абітурієнтів. Тернопіль, 2010. 408 с.

5. Токарева Н. М. Основи педагогічної психології: навчально-методичний посібник. Кривий Ріг, 2009. 151 с.

6. Українська література. 8 клас: хрестоматія-довідник / Упоряд. В. В. Паращич. Харків, 2016. 368 с.

7.     Шевченко Т. Г. Кобзар. Харків, 2007. 352 с.