Філоненко Софія Олегівна, доктор філологічних наук, професор Бердянського державного педагогічного університету «Лемберг – Берлін – Венеція: шпигунські історії в ретродетективах Б. Коломійчука»

 

Філоненко С.О.

д.філол.н., професор

Бердянський державний педагогічний університет

 

ЛЕМБЕРГ – БЕРЛІН – ВЕНЕЦІЯ: ШПИГУНСЬКІ ІСТОРІЇ
В РЕТРОДЕТЕКТИВАХ БОГДАНА КОЛОМІЙЧУКА

 

У сучасному українському письменстві ретродетектив посідає одне з чільних місць серед популярних жанрів. Його презентують цикли творів Владислава Івченка, Андрія Кокотюхи, Лори Підгірної та Богдана Коломійчука, окремі романи Ірен Роздобудько, Юрія Даценка, Василя Добрянського та ін. Здебільшого автори ретродетективів зосереджуються на прочитанні тексту певного історичного періоду і певної локації – межі ХІХ–ХХ століть, періоду Визвольних змагань 1917–1921 років; Російської імперії, Австро-Угорської імперії тощо. Життя в останній стало поживним матеріалом для детективістів, позаяк воно оповите численними міфами і є предметом ностальгії за «найяснішим цісарем» і «бабцею Австрією». Якщо в радянській історіографії панував критичний дискурс стосовно цієї імперії і місця українців у ній, то наразі Габзбурзька монархія постає як «золотий вік», «частина спільного для Центральної Європи культурного спадку» і «символічний маркер відмінності ліберально-демократичної Європи від комуністичної Євразії», за словами Елеонори Нарвселіус [3].

Цикл ретродетективів Богдана Коломійчука про комісара поліції Лемберга Адама Вістовича складається з кількох видань: збірок повістей «Таємниця Єви» (2014), «В’язниця душ» і «Небо над Віднем» (2015), роману «Візит доктора Фройда» (2016). Після кількарічної перерви цикл продовжили два романи: «Готель «Велика Прусія» (2019) та «Експрес до Галіції» (2020). Змінилося видавництво – з «Фоліо» (серія «Ретророман») на «Видавництво Старого Лева», іншим, більш елегантним, став дизайн обкладинки, наново розроблений Тетяною Омельченко. Події першої частини циклу охоплювали 1902–1919 роки, під фінал комісар ставав емігрантом після розпаду імперії. «Візит доктора Фройда» став свого роду приквелом, як і два найновіші романи, що переносять читача відповідно в 1905 і 1906 роки. У жанровому мисленні автора також фіксуємо зміни. Перші повісті й оповідання про Адама Вістовича органічно синтезували детектив, авантюрні та містичні (готичні) складові, однак у романах «Готель «Велика Прусія» та «Експрес до Галіції» на перший план вийшла шпигунська історія.

Це можна пояснити специфікою життєвого матеріалу, взятого Богданом Коломійчуком для зображення. У передвоєнні роки, на початку ХХ століття, посилювалася напруга між Прусією, Австро-Угорщиною та Росією, великі міста ставали геополітичними театрами, на сцені яких грали спецагенти, контррозвідники, терористи. Відтак, діяльність правоохоронних органів, у тому числі й кримінального розшуку, неминуче політизувалася, йшлося про суперництво «контор»: поліції та Evidenzburo (австрійської контррозвідки) – у викритті зловмисників. По-друге, шпигунський жанр у сучасній масовій культурі (в літературі, кіно, на телебаченні) переживає нове відродження, підживлюючись актуальним геополітичним протистоянням, шпигунськими викриттями і скандалами. Теперішні конфлікти, лінії напруги переносяться на події минулого, породжуючи «багатоповерхові» сюжетні й жанрові конструкції, як-от у відомому серіалі «Вавилон-Берлін» за романами Фолькера Кучера (Німеччина, 2017–2020), де детективні, політичні, шпигунські, авантюрні мотиви презентовані в стилі неонуару. На мій погляд, саме цей серіал став одним із джерел натхнення для Богдана Коломійчука в написанні продовження циклу про Адама Вістовича – як в окремих лініях (наприклад, потяг із російським золотом, подвійне життя жінки-спецагентки), так і в загальній атмосфері нуару (для прикладу: «Небо над Берліном простягнулося похмурим куполом, що металевим блиском віддзеркалювався у неспокійних водах Шпреє» [1, 121], «Осінь цього річ препаскудна» [1, 21], «Паскудне місце» [1, 54]).

З кожним твором циклу розширювалася географія дії. Львів-Лемберг уже не є винятковим домінантним сюжетним центром, як це було в початкових історіях. У «Візиті доктора Фройда» дія, окрім столиці Галіції, почасти відбувається в Данцігу (Гданську) і Відні, в «Готелі «Велика Прусія» – у Позені (Познані) та Берліні, у «Експресі до Галіції» – у Венеції, Бадені, Берні. Така «європеїзація» детективної історії відбиває відносну свободу пересування героїв у межах західного світу, а також вписує історичний Львів до спільного європейського простору. Широка географія дає автору змогу змалювати шпигунські ігри між імперіями, розкрити зіткнення політичних інтересів різних країн та спільнот.

Відповідно до конвенцій нуару, романи Богдана Коломійчука зосереджені на зв’язках політики, сексу і криміналу. В «Готелі «Велика Прусія» верхи суспільства: фабрикант, полковник, статс-секретар міністерства, банкір – укладають таємну змову з кримінальним королем, босом поз енської мафії Удо Вінкелем, щоб запобігти в Позені впливу російських шпигунів і контрабандистів, які шкодять німецькому бізнесу: «Не лише російські пройдисвіти, злочинці та авантюристи звернули свій погляд на Захід. Була реальна загроза, що цілком легальні ділки створять конкуренцію тутешнім підприємцям. Від їхньої присутності на ринку могла добряче постраждати економіка імперії…Але найбільшою загрозою полковник Альсдорф вважав російських шпигунів. Власне з ними, цими паскудними щурами, що проникали в найглибші закутки державного апарату, він мав намір боротися в першу чергу» [1, 111–112]. В «Експресі до Галіції» ведуться пошуки порнографічного рукопису, де описані юнацькі пригоди міністра поліції Фердинанда фон Шпрегорфа, і паралельно кілька угруповань борються за потяг із золотом російського дворянина-емігранта. Шпигунська історія реалізується через традиційні атрибути жанру: шифровки, ампули, передавальні пристрої, таємні зустрічі спецагентів і спецагенток. Комісар Вістович мимоволі втягнений в історії з полюванням за російськими шпигунами, мусить укладати тимчасові і не зовсім законні союзи заради розкриття вбивств, зберігати власні секрети (наприклад, «сірий капітал») від австрійської влади. Будучи функціонарієм, але віддаленим від місця служби, герой діє скоріше як приватний детектив, часом порушуючи закон, щоб виплутатися з чергової халепи.

Окрема лінія обох романів – складні стосунки комісара з полковником Редлем, що включають суперництво, загрозу, часом співробітництво. Альфред Редль – реальна історична особа, очолював агентурне відділення розвідувального бюро Австрійського генерального штабу, керував військовою контррозвідкою. Будучи уродженцем Львова і відвідуючи місто у справах, він справді міг контактувати із Адамом Вістовичем в описаний час: «…Обидва походили з львівських сімей залізничників, навчалися у Відні та повернулися потім назад до свого міста» [2, 99]. Конфлікт комісара з полковником – завжди незавершена історія з відкритим фіналом, оскільки самі політичні зрушення передвоєнного часу внесуть корективи в долі обох героїв (історичного Редля було викрито як подвійного агента, який працював на Росію, і він застрелився в 1913 році). В сюжетах обох романів Вістович перемагає Редля, викриває шпигунів, убивць, виживає в замаху – у такий спосіб продемонстровано торжество розумного сищика-русина над впливовими імперськими органами. Змальовуючи мультикультурний світ Австро-Угорщини і, зокрема, Лемберга, Богдан Коломійчук не загострює етнічні конфлікти: у львівській поліції служать австрієць Шехтель, поляк Самковський, єврей Фельнер і українець Вістович. Хоча кар’єра русина в правоохоронних органах є скоріше винятком, що визнає його директор, однак «всі, хто служили у поліції, були найперше львів’янами, які робили одну справу, й дуже часто в небезпечних ситуаціях мусили довіряти один одному. І тоді «народовість» того чи іншого колеги цікавила їх в останню чергу» [1, 81–82].

Відтворюючи атмосферу початку ХХ століття, Богдан Коломійчук апелює до реалій того часу: зброї, автівок, цигарок, алкоголю, газет, музичних творів, називає кнайпи і ресторани, згадує про підпільні еротичні клуби і таємні товариства містиків. Утім, загальний образ Австрії і Галичини не виглядає в романах цукерково-милим: автор описує абсолютно неромантичні історії, забарвлені відчуттям воєнного апокаліпсису, що насувається на Європу. Клубок брехні, брудних таємниць, інтриг влади, кримінальників, шпигунських мереж нагадує «вавилонське» стовпотворіння в серці західного світу, що символізує приховану сторону респектабельного життя в імперії. 

Література

1.     Коломійчук Б. Готель «Велика Прусія»: роман. Львів: Видавництво Старого Лева, 2019. 280 с.

2.     Коломійчук Б. Експрес до Галіції: роман. Львів: Видавництво Старого Лева, 2020. 352 с.

3.     Нарвселіус Е. Аромат пам’яті з присмаком ностальгії: тематичні ресторани в пограниччях Центрально-Східної Європи. Україна модерна. 12.10.2015. URL: https://uamoderna.com/md/narvselius-thematic-restaurants-cee